«У липні їдемо в Черкаси», – підсумували якось на проєктній нараді. А потім закрутилося. Аж так, що впродовж трьох днів провели 5 різноформатних подій для внутрішньо переміщених осіб та черкасців. Уся ця подорож втілилася в назві проєкту «Мандрівний культурний шелтер Луганщини».

За підтримки програми «Culture Helps / Культура допомагає» вдалося об’єднати людей навколо антилекції з української літератури, публічної дискусії щодо деколонізації та мистецької події «Мандрівний Старобільськ». Остання, до слова, проходила у трьох додаткових форматах – це фотовиставка, квартирник і творча майстерня.

Мандрівний шелтер тривав з 28 по 30 липня. Місія така – дати майданчик для живої взаємодії ВПО з черкасцями, посилити нетворкінг, запропонувати експериментальні формати та отримати щирий відгук від учасників цих подій.

Нараз відгуками неймовірно задоволені – відразу спойлеримо. І ось наші аргументи.

28го побачилися з молоддю, вчителями, бібліотекарями та журналістами на антилекції з української літератури «ВитвірUA». Локація – неймовірно дружній Антикризовий медіацентр. Для нас це була своєрідна прем’єра, адже раніше цю антилекцію ніде не випробовували. Прагнемо з’ясувати в гостей, чи цікаво їм переосмислювати українську літературу, перечитувати її або ж знайомитися з нею. Разом уявляємо соціальну мережу, де персонажі укрліту ведуть свої приватні групи. Такі групи адмініструє автор чи авторка цих творів.

Для антилекції обираємо домодерну та модерну літературу. А це Панас Мирний і його «Лихі люди», Ольга Кобилянська з «Меланхолійним вальсом» і Віктор Домонтович обіруч з «Доктором Серафікусом».  Учасники не лише слухають, а й під своїми вигаданими ніками пишуть коментарі до постів різних героїв. Ці коментарі зіграють свою роль наприкінці події, адже антилекторки зачитають їх та разом з гостями оберуть найяскравіші рефлексії. Приз для топових коментаторів – книжки.

Гості коментують, мовляв, «якби нам раніше приблизно так само викладали українську літературу, ми б читали її значно більше».

Як це все виглядало і чому авторки антилекції отримали неймовірно натхненний фідбек від аудиторії – дивіться у записі прямої трансляції в інстаґрамі

29 липня – дискусійний день. І знову нас прихищає Антикризовий медіацентр. Цього разу потужніше вмикаються мікрофони, адже починається публічна дискусія «Деколонізація: що робити з радянською спадщиною?». Говоримо у форматі «вільного мікрофону» з культурними менеджерами, громадськими активістами, студентами, бібліотекарями, волонтерами з числа ВПО та черкасців про те, як налагодити взаємодію та разом втілювати Закон України про деколонізацію.

Чим деколонізація є для кожного з нас? Чи дійсно Україна була колонією імперії? Яка культурна взаємодія з населенням має передувати процесам деколонізації? Як і чим наповнювати культурний простір на деокупованих територіях? Розколихували думку з організаторкою проєкту «Сила історії», очільницею Черкаського книжкового фестивалю Людмилою Фіть та директоркою Good library, віцепрезиденткою Української бібліотечної асоціації Світланою Моісєєвою. Згодом спікерами стали буквально всі присутні.

Вихоплюємо кілька думок:

«Наше завдання як культурних діячів – донести до суспільства важливість цих процесів, щоб люди зрозуміли, що це необхідно. Аби ті ж перейменування не сприймалися на рівні емоцій, а з увімкненим критичним мисленням. Бо от є місто Первомайськ. Хтось там народився і, мовляв, нащо його перейменовувати? Але, скажімо, через 10 років у вас народиться дитина у Первомайську і як ви їй будете пояснювати, чому вона живе в місті, яке називається російськими словами?».

 «Культура є важливою інвестицією. Цілком можливо, що ми могли б зберегти тисячі й тисячі життів і мільярди доларів на відбудову, якби ми все таки працювали з культурою».

«Ми всі є українцями і водночас ми є різними, у нас різні культурні магніти, бо так склалася історія. І це не робить нас слабкими, а навпаки – сильнішими, бо в нас набагато більше сенсів, різноманіття – і в цьому сила».

Неймовірну взаємодію, динаміку, цінні думки й пропозиції запрошуємо побачити й почути в записі трансляції.

Завершили шелтер подією «Мандрівний Старобільськ» на просторі 9th FLOOR GALLERY. Керманичем події стала однойменна фотовиставка від луганських і старобільських фотографів – Дениса Черв’яка, Олександра Букреєва, Дениса Каркачова і Миколи Моложона. Гостей знайомили зі світлинами краєвидів, культурного життя і буденності Луганщини до повномасштабного вторгнення росії.

Одночасно з виставкою розгорнули артлокацію для дітей і батьків – творчу майстерню з виготовлення виробів у техніці оригамі з метою арттерапії.

Зовсім поруч розстелили килим. Це сцена літературно-музичного квартирника, на якому виступили гурти та виконавці з Черкас і Луганщини. Квартирник починається з поезії Настуні Літаш зі Старобільська. Опісля звучать «Незламні» та інші пісні від старобільця Сергія Летучого. Хвилю панк-року розганяють земляки, хлопці з гурту «Конєц Июля». Підхоплюють усе черкащани – патріотичні, іронічні «Базиліо Мав Рацію» та королі слему Lemon BITE.

 Що далі? Серпневий Шелтер відбудеться у Дніпрі. Веземо події у тих же форматах та з тією ж місією.

«Мандрівний культурний шелтер Луганщини» реалізовується за фінансової підтримки програми «Culture Helps / Культура допомагає», яка імплементується Іншою Освітою спільно з zusa за підтримки Європейського Союзу.

Пресслужба Good library