Ставлення до Дня Перемоги 9 травня зазнало суттєвих змін – пише у звітному пресрелізі Київський інститут соціалогії у квітні 2023 року. Дослідники зазначають, що далекого 2010го це «свято» було одним із найбільш важливих й очікуваніших серед українців – і йдеться про 58% населення.  Уже 2021го його популярність знизилася до 30% шанувальників. А 2023 року лишилося тільки 13% відсотків прихильних святкувати цю дату. «Менше прихильників тільки у Дня праці» – додає КМІС. 

Поки ми плекали ідею запалити дискусію, чи потрібне й надалі це «свято» в нашому державному календарі, президент України підписав указ, який запроваджує в Україні святкування Дня Європи 9 травня. Також президент подав до Ради законопроєкт, за яким пропонує зробити 8 травня Днем памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. 

Нібито вже є рішення. Але пропонуємо чимдуж зміцнити й захистити нашу історичну пам’ять у форматі дискусії. Які сенси «Дня перемоги» 9 травня сьогодні, коли триває російсько-українська війна? Де криється небезпека у відзначенні цієї дати? Що нам робити з цим спадком далі? 

Зібрали думки і пропозиції від культурологів, журналістів, істориків, бібліотекарів і письменників, зокрема:

Світлани Ковальчук, кандидата культурології, ученого секретаря Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого

Ольги Русіної, журналістки, письменниці, перекладачки

Василя Кметя, історика, директора Львівської муніципальної бібліотеки 

Світлани Кравченко, завідувача науково-методичного відділу Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого

 

День пам'яті та примирення / День перемоги. Які сенси і чи є «близькість» між цими датами? 

Світлана Ковальчук 

Для мене особисто – День пам’яті та примирення і «День перемоги» несуть зовсім різні сенси. Перший (8 травня) – про осмислення правдивої історії, якою б гіркою вона не була, про засвоєння її уроків. А 9 травня – про системне спекулювання радянським/російським режимом на почуттях людей, про замовчування правди, натомість – формування культу сили і «монополії на перемогу», мілітаризацію мало не усіх сфер життя, дистанціювання від інших держав, які теж зробили свій вагомий внесок у подолання фашизму. В українському суспільстві усвідомлення цих фактів приходить поступово.

Василь Кметь 

У 2014 році стали абсолютно очевидними хибне розуміння «багатовекторности» політики пам’яті в Україні та вперте намагання вписати штучний конструкт переможної «війни за отєчєство», сформований на московії ще принаймні від 1812 року, у світову та нашу національну історію. Для України 8 травня може бути лише Днем Пам’яті – за полеглими у боротьбі за державну незалежність з позиції сучасної української спільноти. Демографічні втрати України в роки Другої світової війни за дослідженнями істориків, з врахуванням загиблих у засланнях та концтаборах, склали близько 14 млн осіб, а в повоєнні роки лише в західноукраїнських областях жертвами становлення «переможного» режиму стали понад 500 тис. українців. Вшанування пам’яті – це шлях до примирення і взаєморозуміння у вшануванні всіх тих, хто віддав своє життя на різних фронтах боротьби.

Ольга Русіна 

Якщо говорити про близькість цих дат, то, насправді, перемога не може бути повною, якщо ми не вшануємо пам’ять тих, хто зробив її можливою, зокрема віддав за неї життя. Тому, мені здається дуже правильним, що, по-перше, День пам’яті та примирення передує «Дню перемоги», тому що без контексту саме «свято» втрачає сенс. Я дуже рада, що Україна почала, як і західні країни, відзначати саме День пам’яті та примирення 8 травня, бо до цього, я пам’ятаю ще зі своїх шкільних років, у нас був лише «День перемоги» 9го, як у росії, і він був наповнений російським контекстом. 

Світлана Кравченко

День пам'яті та примирення – це про цінності, які розділяє європейське суспільство. Ці дні скорботи за знищеними, скаліченими долями людей. Люди, які народилися і виросли у союзі, проходили довгий шлях його прийняття. Вшанування жертв Другої світової війни і сенс «Ніколи – знову!». Червоні маки як символ скорботи і пам’яті з’явилися для більшості вже після 2014 року. Усвідомлення трагедії війни повною мірою відбулося після 24 лютого 2022го. 9 травня насаджувалося радянською ідеологією. Свято «на кістках» і сенс «можемо повторити!», героїзація великої вітчизняної війни – намагання виправдати величезні людські втрати.

Чи варто прибрати День перемоги 9 травня з календаря державних святкувань?

Василь Кметь 

Поняття «Дня перемоги», як і будь-які прив’язки до дати 9 травня повинні назавжди зникнути з українського календаря. По-перше, через історичну недостовірність – формальний акт капітуляції нацистської Німеччини був підписаний 7 (!!!), а «перепідписаний» 8 травня 1945 року. По-друге – через ідеологічну диверсійність міфологеми «вітчизняної війни» 1941-1945 років – без західних областей України, пакту Молотова-Ріббентропа тощо та усвідомлення синергії творців тоталітарних людиноненависницьких систем – Сталіна та Гітлера до 1941 року. По-третє, через те, що «дєньпобєдна» риторика й системна індоктринація у совєтський час призвела до спотворення суспільної свідомості та процесів, стала одним зі стовпів пропаганди рашизму, як ультранаціоналістичної неонацистської ідеології, що опирається на культ традиції «дєдиваєвалі», масового тероризму «можемпавтаріть», вождя «засталіна – запутіна» та іншого, маркується відповідною символікою. Жодна з ідеологій – нацизм, комунізм, не залишала українцям шансів на життя, а сучасний рашизм відверто будує свою генеалогію в минуле саме через «дєньпобєди» і «православіє-самодєржавіє-народность». Тому наш День Перемоги, повної, незаперечної і морально ціннісної, невдовзі.

Ольга Русіна 

Щиро кажучи, я особисто думаю, що так. З часом це «свято» стане другорядним у стосунку до Дня пам’яті та примирення. Конкретно з «Днем перемоги» проблема така, що російська пропаганда використовує це «свято» і його контекст винятково у своїх пропагандистських цілях і цей день є нерозривним з росією загалом. Достатньо побачити, що конкретно вони роблять цього дня, як вони вдягають своїх малесеньких дітей, як-от дівчинка в платті з вишитою літерою z і в кольорах георгіївської стрічки. Для західного світу головний день – це 8 травня, бо капітуаляція Німеччини була ратифікована саме 8го травня. А 9го, за московським часом, Німмечина конкретно з срср підписала акт беззастережної капітуляції. Тобто тут важливий історичний контект, який треба розуміти. 

Світлана Кравченко 

Пострадянська система мислення залишилася у багатьох. Люди вихваляють країну і правлячий режим країни, у якій ніколи не жили. І це найстрашніше! Але для того, щоб цього позбутися, насправді, уже все зробила сама росія. Ми позбуваємося імперського спадку через війну. Сьогоднішня війна – це війна проти нашої ідентичності. Зокрема, громадська думка впливає на прийняття політичних рішень. Відзначати нині 9 травня на рівні свята – це, як мінімум, не поважати тих, хто на фронті.

Світлана Ковальчук 

З 2016 року відзначається День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Повної відмови від свята як радянського спадку ще не відбулося. Це свідчить про значний вплив чужих наративів. Війна триває вже десятий рік, понад рік – повномасштабне вторгнення в Україну. А скільки тривала культурна експансія? Набагато довше. Пожинаємо плоди. Для мене святкувати в один день з тими, хто так легко забирає життя українців уже в 21 столітті – неприйнятно. Вони своїми діями заперечують гасло «ніколи знову». Україна – не перша країна, яка це відчула на собі. Історію не змінити, а те, як ми будуватимемо майбутнє, залежить від нашої обізнаності, від критичного мислення, національного самоусвідомлення, від несприйняття нав’язуваних десятиліттями радянських міфів. Бути собою. Пам’ятати надвисоку ціну, сплачену минулими поколіннями українців, та надвисоку ціну свободи, яку наші захисники сплачують сьогодні.

 

Пресслужба Good library