Якось письменниця Марія Матіос написала у вайбері викладачці з Луганщини Валентині Лєсновій, де запрошувала підтримати конкурс туристичних маршрутів за своїм романом «Букова земля». Конкурс звався «Стежками Букової землі» і його умова – створити екскурсійній проєкт за обраною стежкою з книги.
Пані Валентина погоджується, адже роман із 225річною історією Буковини завершується 2014 роком у Станиці Луганській. А сама Марія Василівна переймалася, що з учасників конкурсу жоден не прокладе маршруту саме цим краєм.
І вже вчора в Good library побачилися з трьома викладачками Луганського національного університету, які в офлайн-онлайновому форматі презентували студентам і бібліотекарям області свій конкурсний проєкт «Межа безмежжя. Від мосту до мосту». Поспілкувалися із філологинями Валентиною Лєсновою, Світланою Нєгодяєвою та історикинею Ольгою Забудковою.
Сам туристичний маршрут серед 20 конкурсних робіт посів 3тє місце, а його авторок організатори нагородили грошовою премією, книжками від видавництва-партнера «А-ба-ба-га-ла-ма-га» та надіслали всім учасникам букові дерева. «Наше дерево вже росте біля музею у Станиці», – діляться викладачки.
На презентації авторки розповіли, що сам роман панорамний, багатостежковий, адже охоплює історію Буковини протягом двох із лишком століть. Починається 1789го у Баварії й закінчується 2014тим у Станиці Луганській. Марію Матіос хвилювало, що учасники, уже на той момент оголошеного конкурсу, створюватимуть маршрути Віднем, Чернівцями, Буковиною, а за Станицю ніхто так і не візьметься. Сама письменниця часто бувала у Станиці й досить ретельно досліджувала все, чим нині живе край.
І викладачки, де жодна не є фахівчинею в туристичній галузі, зробили технічну мапу маршруту Станицею, паспорти об’єктів, портфоліо екскурсовода.
«Ми спробували подивитися на нашу Станицю не на як «обліковану» землю із облікованим населенням, а як на унікальний край. І зрозуміло, що цей екскурсійний маршрут не лише про відпочинок і дозвілля, бо зі Станицею це все ж трохи наразі дисонує. Цей маршрут не про абстракту Станицю, а таку, якою вона є у романі – правдивою», – каже Валентина Лєснова.
Авторки розробили маршрут у двох варіантах. Ним можна пройти офлайн приблизно за 1 годину 45 хвилин: приїхати у Станицю, де викладачки особисто готові супроводжувати групу.
Стежки Станицею мають сім гілок – таких собі підтем. Спершу опиняємося біля річки Сіверський Донець, контрольно пропускного пункту, кургану князя Ігоря. Друга підтема – бліндаж, новий міст, колишня туристична база «Дубрава». Далі – центр дитячо-юнацької творчості «Світанок», школа №2, що повністю згоріла під час обстрілу. Четверта стежка – краєзнавчий музей і бомбосховище неподалік. П’ята – палац культури і мистецтв. Передостання гілка – погріб, або як у романі – «пивниця»; далі йдемо до пам’ятника загиблим бійцям ЗСУ. Сьома підтема – пам’ятник князю Ігорю та його дружині.
«Власне, цей маршрут іде від мосту до мосту і саме тому наш маршрут носить символічну назву „Межа безмежжя”», – додає пані Валентина.
Ще викладачки разом з ініціативними студентами підготували target="_blank">презентаційний фільм тривалістю у 23 хвилини, який репрезентує увесь проєкт.
Книга «Букова земля», діляться авторки, можливо, не відразу до себе пустить. «Але коли вже впускає, то вже не відпускає. Хоч читати його досить не легко».
Світлана Нєгодяєва для тих, хто вперше братиметься за книгу Марії Матіос, радить прочитати також твір письменниці «Нація». «Ми всі постраждали через політичне перекроювання, адже історично склалося так, що ми були під владою різних держав протягом довгого часу. Ми, зі сходу, звісно дещо запізнилися це усвідомити, але події 2014 року повністю дали переосмислити отой націотворчий стрижень. Коли постає питання про руйнування особистості через політичні амбіцій, то вже не йдеться про проблему – чи ти зі сходу чи заходу. І коли дочитаєте книгу, ви зрозумієте, наскільки ми однакові».
А історикиня Ольга Забудкова поставила наголос саме на панорамності Луганщини, адже, на її думку, наша область не менш видовищна зсередини. «Залишилося лише цю панорамність зібрати в одне єдине й більше розказувати про себе».
Пресслужба Good library