Бдищ-щ-щ – барабанні палички сповіщають про таку жадану поїздку до бібліотек Луганщини.

Це щорічна вилазка, яку бібліотечні профі кличуть виїзним моніторингом діяльності публічних бібліотек свого регіону.

Із думкою про шикарні ставки, диких качок, фазанів, крутезні дитячі майданчики і неймовірних бібліотечних вартових Троїцького мікросвіту спішимо розказати деталі нашої мандрівки.

От-от і небо знову пустить свої слізки. Добігаємо до білосніжного бусіка, швидко затовкуємо сумки з пожитками і їдемо до Троїцького. Попереду моніторинг дев’ятьох публічних бібліотек – сільських і у самому містечку. Тепер важливе питання – хто сидить у білому бусі? А тут директорка Good library пані Світлана, райтерки і лекторки з фотоапаратом Юля й Настя, методистки Оля та пані Світлана. Далі – усе, як у тумані. Ладно, жарт. Далі – невідомість.

Але розвиднюється швидко. Нас зустрічають і починається моніторинговий марафон.

Побували у бібліотеках сіл Покровське, Аношкіне, Бабичеве, Лантратівка, Демино-Олександрівка, Воєводське та Багачка.

Припеклися полудневим сонцем у центральній бібліотеці та дитячці Троїцького.

Увечері поселилися у квартиру, де господарював малий кіт Тимофій, і почали шкрябати цей щоденник. Назвемо ці пункти «Залізні і Слабкі м’язи дев’ятьох Б-бібліотек».

Як казав Скрудж Макдак: «Якщо ми хочемо вижити, нам треба довіритися одне одному». Тому гортайте результати і знайте – бібліотекарі нам довірили найсокровенніше. Це звіти, коментарі користувачів і таємні закутки бібліотек.

Залізні м’язи дев’ятьох Б:

• Усюди цифрові послуги, які підкачуються 39 комп’ютерами з усієї мережі. І це перший пункт у послугах більшості бібліотек.
• Бібліотекарі вчать пенсіонерів сплачувати комуналку, поповнювати мобільний рахунок, дивляться з ними серіали з «Дії. Цифрової освіти»,  подекуди навіть фоткають на паспорт.
• На роботу беруть тих, хто, найперше, уміє говорити з людьми та знає комп.
• Молодь спроможна вибити в голови сільради додаткову техніку для своїх потреб у бібліотеці та книжки, яких бракує (чудовий кейс Центральної бібліотеки). А це довіра до бібліотекарів.
• Старої літератури мало. Нова – відразу впадає в око, коли заходиш до бібліотек.
• Непорозуміння з українською книжкою у дітей немає.
• «Фермер – спонсор» або ще один приклад успішного кейсу.
• Добре класифікована історична та суспільно-політична література з мотивувальними акцентами, на кшталт: «Розмірковую», «Аналізую», «Перевіряю», «Зіставляю», «Критично сприймаю».
• Постійна комунікація зі старостами сіл. Бібліотеки помітні.  
• Хитрі витівки в популяризації читання – метод «Виливаєш душу бібліотекарю, а натомість береш книгу».
• Міцні зв’язки зі школами без натягнутої формальної струни.
• Молодіжна рада тусується з бібліотекарями щодня до пізнього вечора. Самі бачили.
• Можна надибати телефони фахівців, які допомагають жертвам ґендерно-зумовленого насильства та переселенця.
• Доступні ігрові куточки для молоді з більярдом, тенісом, купою інших настільних забавок.
• Поруч із кожною сільською бібліотекою встановили сцену для подій open air та облаштували дитячі майданчики – і це суперовий магніт для громади.
• Свіженькі ремонти й затишок.
• Солодкі вершки – це тривкий зв’язок між бібліотекарями, які частісінько зустрічаються у своїй так званій корпоративній онлайн-криївці «Колежаночка». Особливо після зборів із керівництвом. Хороший лайфгак для інших колег.

Слабкі м’язи, які підкачаються з часом:

• Боротьба з користувачами, які заливають VPN на компи.
• У селах українською дорослі читають мало.
• Перевага в сільських бібліотеках майстер-класів і виставок над числом дискусійних майданчиків на суспільно-важливі теми. Зокрема й до пам’ятних дат.
• Потребують нових форм онлайнової роботи та підтримки в дослідженні ґуґл-сервісів.

Качки, фазани, красивенні ставки, миловидні засаджені огороди – це замість приміток до цього щоденника та окремий пункт нашого захвату.

І останнє. На фінальну зустріч до центральної бібліотеки з’їхалися усі бібліотекарки, аби послухати коментарі, вихопити поради. Це до того, що кожна бібліотекарка добиралася своїми силами, адже автобусів у Троїцькій ТГ немає. Відстані шалено великі, а бажання працювати – не менше. Це найголовніше, що ми підкреслюємо в щоденнику жирнющим маркером.

Ми неймовірно вдячні за гостинність, щирість і зворотний зв'язок. Спасибі, що послухали зауваження та відстояли те, до чого ми так хвацько чіплялися.

Коротше, від методистів – прописані рекомендації, і побачимося на зборах.

Про другий день у Троїцькому – як ми лепетали під час медійної грамотності та чи вподобали трійчани нашу антилекцію про «Сім чакр Тараса куна (Шевченка)» – читайте тут: http://library.lg.ua/uk/article/1247

Пресцентр Good library й ота сама команда, яка моніторила бібліотеки