Темінь. Шурхіт страхітливого лісу. Амнезія та близькість до божевілля. Образ всевидячого скляного дому. Так, це все про психологічний трилер від Рут Веа.
Вступна частина книги здається розтягнутою, мов жувальна гумка. Зустрічаємо дівчину Нору, існування якої нагадує розмірене життя відлюдника. Та, здається, їй подобається такий розклад. Пише вона спокійненько тексти з дому. Бігає кожного ранку. Устигає кайфувати від лоскоту вітру та милуватися осінніми барвами. І, начебто, кожен день однаковий та тихий. Та раптом усе змінює лист-запрошення на вечірку перед весіллям від давньої шкільної подруги Клер. «Як таке може бути? Чому я, адже то для обраних?», – питає себе перелякана Нора. Та все ж, ретельно вивчивши сторінки друзів у соцмережах, погоджується на дивне запрошення від тієї, із ким не спілкувалася довгих 10 років.
Вона добирається похмурими англійськими дорогами до місця зустрічі з подругами. Після мовчазної перерви у дружбі їм виявляється не так вже й легко жити під одним дахом в усамітненому домі. Та, здається, дівчата налагоджують втрачений зв’язок. Але. Як завжди є оте «але».
Адже незабаром Нора опиняється в лікарні і не пам’ятає анічогісінько з того, що відбувалося з нею раніше. До героїні навідується поліція з купою питань. Але свідчення плутаються, наче тіні. Так-так, кліше з втратою пам’яті тут присутнє.
Проте цікаво дізнатися, хто винен у скоєному на дівич-паті злочині. Чиї скелети повипадають із шаф? Чи сама героїнька поїхала дахом та щось жахливе наробила?
Зі сторінок роману дізнаємося про шалені витівки людського мозку, плутанину пам’яті, а також таємниці минулого. По коліно поринаємо в багнюку стосунків та англійських віддалених місцин. Насолоджуємося жіночими інтригами і дрижаками від захвату.
Кому читати не варто? Шаленим прихильникам гостросюжетності, гуру-читачам нуарних оповідок, бо таких витівок ви у книзі не знайдете. А ще там немає кровожерливих лабіринтів, звідки читач щоразу потрапляє в пастку й нервово гризе нігтики, щоб швидше перегорнути сторінку.
То для кого ж написана книга? Для новачків, вразливих людей, які тільки відкривають для себе моторошні історії з присмаком божевілля. Лякаються темряви й лісу-спостерігача. Не можуть заснути, не дізнавшись фіналу, що вирішує все.
Отож, із плюсів книги:
- майстерна заплутаність подій, гра з пам’яттю, наче з лялькою,
- змалювання в уяві читача містичності природи,
- подання досить цікавих характерів персонажів. Такі будуть знайомі багатьом.
Читаємо чи ні?
Таня Горбатюк