Сталося дещо приємне. До нас завітали письменники та письменниці. Вони, а це Маша Сердюк, Марія Артеменко, Сашко Дерманський та Сергій Жадан, прийшли до Good library з важливою місією. Чому важливою – усе, що стосується книг і літератури варте уваги. Розказали про крутий конкурс «Читай – Пиши».
Словом, нижче трохи книголюбові, друзячності та мі-мі. Про що говорили наші гості – пряма мова.
Сергій Жадан: Конкурс «Читай – пиши» проводимо вже другий рік поспіль. Він спрямований на те, щоб діти Луганщини, Донеччини, а тепер і Харківщини, писали відгуки на книжки. Цього року ми зробили ще й окрему номінацію – можна зняти відеорецензію. Адже діти зараз більше дивляться у телефон. Ми якось намагаємося не відставати від наших дітей і дослухатися до їхніх побажань. Усі ці відгуки можна прислати нам на адресу до 1 квітня. Буде 12 переможців: 6 у категорії письмових рецензій та 6 у категорії відеорецензій. Переможців запросимо в кінці травня до Києва на фестиваль «Книжковий Арсенал». Вручимо їм подарунки – планшети, телефони, купу книжок. Покажемо їм Київ.
Марія Артеменко: Це не лише конкурс, це виклик самому собі. Культура читання у нас ще розвивається. Нам як творцям літератури хочеться, щоб книжка залишалася у вас подовше. Вміння аналізувати книжки розвиває критичне мислення, особливо за наших нинішніх обставин.
Сергій Жадан: Я погоджуюся. Ми часто сприймаємо сьогодні паперову книгу як рудимент – щось із ХХ століття. Забуваємо насправді, що книга – це базове сприйняття інформації. І те, що вона в дитячому віці розвиває світогляд, – саме собою. Тому її рано ховати, рано хоронити. Книга не померла, тим паче у країні, де справді друкується величезна кількість цікавих книжкових видань. Книга дає базове поняття, тому жоден Інтернет не замінить сприйняття цілісного тексту.
Марія Артеменко: І плюс читати якісну критику про себе, принаймні мені як авторці завжди цікаво. Як ви ставитеся до критики своїх текстів? Ви боїтеся такої критики?
Сашко Дерманський: Насправді критика потрібна. Інколи здається, що критики не критикують, а вишукують блохи у тому чи іншому тексті. Це майже стовідсотково люди, які з якоїсь причини не реалізувалися як автори. А взагалі критика може окриляти, особливо якщо вона від безпосередніх читачів.
Марія Артеменко: Машо, як ти ставишся до критики своїх текстів?
Маша Сердюк: Я абсолютно лояльна, але я за те, щоб критика була конструктивна. Що не просто «мені не сподобалося», а якщо ти розкладеш чому конкретно, що не так, що можна покращити. Критика – це конструктивні пропозиції. Це не так, бо має бути ось так. Ось тоді згодна.
Марія Артеменко: Для мене критика – це такий своєрідний інструмент, який письменник може використати на свою користь. Адже якщо вона йде від читачів і це такий фідбек, то письменник може врахувати це й надалі спробувати використати її, аби наступні тексти були інакшими, досконалішими або містили те чи інше, про що говорили читачі. Тому, шановні читачі, не соромтеся бути лояльними критиками і взагалі спробувати себе у цій ролі. І варто почати «книгодрузячитися» [вислів команди видавництва «БараБуки»], коли книжка справді стає другом і лишається ним на все життя. Ми за книгодрузячення. Скажу декілька слів про відеоформат. Це вперше цього року на конкурсі будуть відеорецензії. Нинішнє цифрове покоління має сприймати такий формат, хоча нам як людям пера треба перелаштовуватися. Але Маша якраз професійна у цьому плані людина, адже є блогеркою, журналісткою. То які три лайфхаки від тебе, як зробити круту відеорецензію?
Маша Сердюк: По-перше, відгук має бути щирим. Якщо вам щось не сподобалося, ви можете про це казати. Це не обов’язково мають бути гарні слова. По-друге, це може бути будь-який формат. Може бути блог, інтерв’ю, Tik Tok відео чи Vine відео. Тобто все, що спаде на думку. Головне, щоб воно було до 5 хвилин, українською мовою і на українську книжку. Формат будь-який, ми за креатив. Ми зробили відеопоради на YouTube, як писати рецензію та як її знімати.
Сергій Жадан: Діти мають читати. Книги треба читати. Я розумію, що зараз ми все більше сидимо в соціальних мережах, але насправді читання ніколи нікому не завадило. Воно лише йшло на користь нам усім. Воно нас розвиває, особливо в дитячому віці.
На цьому зустріч не закінчили. Ми просто скажемо, що потім слухали лімерики від Сашка Дерманського, поезії Сергія Жадана і говорили про нонфікшин від Маші Сердюк. А ще сміялися, обмінювалися думками та робили фоточки. Ох, ну знаєте. До речі, світлини шукайте на Google Фото.
Пресцентр Good library