Террі Пратчетт, автор книги «Кіт без прикрас», стверджує: справжнім є той кіт, що не носить нашийника, демонстративно краде їжу зі столу, не дозволяє засунути себе в кошик з м’якою подушечкою, легко переконує сусідів, що він їхній кіт (при живому господарі). І нарешті, справжній кіт – це байдужий кіт.

Що за книга? Усе та ж – «Кіт без прикрас» Террі Пратчетта.

Для кого вона? Для котолюбів і котоненависників. Книга написана так, що зацікавить відразу обидвох представників.

Чому її варто прочитати? Хоча б для того, щоб з’ясувати, на чийому ви боці – котів чи собак. Для нейтрального представництва теж годиться.

На біса її читати, якщо кота/кішки не маєте? Порада автора: якщо у вашому дворі чужі коти часто влаштовують оргії,  то значно веселіше буде завести ще одного, але вже свого котовиська. Ні, логіки тут немає. І це аж ніяк не покращить ситуації. Але все ж спокійніше знати, що в кототусовці є ще й свої представники. І ви знову спитаєте: «Де ж відповідь на питання – навіщо читати цю книгу?». А я вам відповім: «Кіт без прикрас» допоможе вам уже точно вирішити, чи треба воно вам – ділити дім з тим, хто любить і ненавидить вас водночас.

Чому навчає ця книга? Не повірите, бути кошатником. Один із способів – купити заміський будинок і чекати, чекати… Кіт сам прийде.

Що ви дізнаєтеся, прочитавши її? Яких котів називають амбарними, косорилими або ж злодійкуватими, чому важливо вигадувати прізвиська для котів та які ментальні захворювання, окрім шилодупості, вони мають. А ще вам розкажуть, чим варто годувати примхливого гнидюка та чи є сенс привчати його до ладу.

Ідеться про котячий секс? Хм. Дивне питання, так? Напевно ж, так, якщо вже згадала про нього. Коротше, дізнаєтеся, який він – «безпечний» секс між незалежними котами.

На цьому огляд і закінчимо. Хоча далі за логікою мало б йтися про породження котячого майбутнього. Але автор книги зауважує – за нього хвилюватися не варто. Той, хто муркоче, не пропаде.