Обережно! Психологічний трилер. Тому, вагітним, дітям і людям зі слабкою психікою читати не варто. Я пригадала американський серіал «Law & Order: Special Victims Unit» («Закон і порядок»). Серіал розповідає про «Спеціальний корпус», який займається злочинами на сексуальному ґрунті і протидіє зазіханню на дітей. Важка тема, згодна. Однак, роман Фіони Бартон «Вдова» саме розказує про таку огидну історію.

Одержимість. Так коротко можна описати цей роман. Суцільна залежність і паранояльна маніакальність, перемішана із коханням, залежністю, страхом і усім ганебним, що тільки можна уявити.

Фіона Бартон, професійна журналістка, довгий час працювала у «Dayli Mail» та «The Dayli Telegraph», отримала престижну журналістську нагороду. Коротше кажучи, пані Фіона дуже багато працювала із жертвами злочинців, відомими й невідомими, і їхніми рідними. Матеріалу назбиралося на цілий роман.

У творі 4 ключових герої: Кейт Вотерз – репортерка відомої газети, Боб Спаркс – детектив, Джин Тейлор – вдова, Ґлен – її чоловік. Отож оповідь ведеться з позиції кожного персонажа, вплітаючи історію головних жертв: Дон Елліот та її дворічної доньки Белли.

Злочин. Він тут основна канва й рушій сюжету. Маленька Белла залишається у саду на декілька хвилин і зникає на довгих чотири роки. Детектив Спаркс Відразу береться до справи. Опитує матір, сусідів, знаходить зачіпки. Але правда й докази постійно вислизають з його рук. Він переживає кризу, відсторонення, походи до психолога, доки знову не збирає команду, щоб закрити справу.

Насправді злочин набагато масштабніший. Сексуальні відхиленння (повірте, вони дуже гидкі) тут є. Тріо Ґлен Тейлор – Лі Чемберз – Майкл Дунан – збоченці, які відвідують таємні порно-клуби із забороненим контеном, дуже забороненим і аморальним. Авторка доволі докладно показала їх психологію. Аж сироти виступили на шкірі. Бр-р-р… Тому, слід запастися нервами та заспокійливим.

Залежність. Є. Залежність від дітей, у хорошому й збоченому сенсі, другої половинки, роботи. Дон трагічно переживає зникнення своєї доньки. Вона робить усе, аби знайти її: волонтери допомагають із пошуками, вона засновує фонд, дає інтерв’ю і сутужно сподівається на краще.

Джин і Ґлен. Вони одружені 17 років (до моменту злочину) й у них немає дітей. Бо чоловік абсолютно безплідний. Уявити лише можна, які тортури вона переносить за ці роки, адже Ґлен не бажає ані всиновлювати дитину, ані користуватися послугами штучного запліднення. Чого коштують його егоїстично-маніпулятивні фрази:

– Принаймні ми є в одне одного, Джин. Насправді нам дуже пощастило.

Вони живуть сірим життям у заміському будинку, а в тишу їхньої розмови втручається лише стукіт приборів. Ідилію сімейного життя порушує кримінальна справа проти любого чоловіка. Ґлена винуватять у викраденні Белли. До останнього Джин захищає свого чоловіка.

На правду, героїня почала мене люто дратувати ледь не від початку роману. Вона то любить свого чоловіка, то десь глибоко у душі знає, що він монстр, то вирішує піти, то залишається, то мріє жити без нього десь на березі моря. І тут відчувається ще одна складова – жертва.

Не лише Белла стає жертвою злочину, а й сама Джин. Вона заручниця свого маніпулятивного чоловіка, яка сліпо вірить і підкоряється. Але у певний момент, на щастя, вона чинить правильно й виривається з-під контролю Ґлена.

Десь у середині твору, коли картина стала відносно чіткою, я щиро співчувала Джин. Її характер, психотип зіграв із нею злий жарт. Надто терпляча, надто довірлива, щиросердна й добра, надто одержима мати дитину. Трагічне життя, як на мене.

Журналістика. Не могла не акцентувати на цьому. Відчувається, що авторка сама належить до цієї когорти. Кейт Вотерз ніби ретранслює ще й інший погляд на викрадення. Вона вивчає судовий процес через почуття самої Джин. Як вона ставиться тепер до свого чоловіка? Чи вірить у те, що він скоїв злочин? А якщо так, то коли дізналася і чому мовчить? Джин стає важливим елементом її пазлу. Непомітна тінь свого чоловіка, але важлива частка правди.

Але є й інший бік журналістики, де існує жорстка конкуренція реакцій. Жертви стають маріонетками. Дон та Джин втягнуті у віну першості за сенсацію. З одного боку біль, з іншого – гроші. Через це і гидко, і прикро.

Інтернет. Якщо підходити до нього з розумом, він стане благом. У руках зловмисників і не надто обачних користувачів інтернет перетворюється на пастку. Злочин зародився саме в мережі, у чатах. Саме там є відео для дорослих і заборонений контент, який стимулює збоченців. Інтернет зіграв фатальну роль із героями.

Роман закінчується несподівано. Будьте певні. Я чесно навіть не перегортала сторінки й поглинала все step by step. Трагічність із присмаком радості. Радість у тому, що нарешті на останній сторінці розкривається правда. Джин обриває усі ниточки таємниць, а в неї багацького всього назбиралося. Трагічний, бо є смерть. І не одна. А ще є гидота людської свідомості та перевернутої сексуальності. Залишитися байдужим точно не вдасться.