Згадайте себе у п’ятнадцять. Межа між дитинством і дорослим світом. Перше кохання, веселі компанії, трохи алкоголю і мрії про те, як будеш крутим, коли виростеш. Співвіднесення себе із андерґраундом, захоплення hip-hop і намагання самовиразитися. І багато-багато всього різного. Такі елементи звичної для нас соціалізації підлітків. Однак є ті, хто розвивається дещо інакше. Це не означає, що гірше чи краще, просто по-іншому. Так склалося і з Крістофером.

Йому 15 і у нього синдром Аспергера. Що це? Один із розладів аутичного спектру. Ось тут детальніше. Отже, до прочитання роману Марка Геддона «Загадковий нічний інцидент із собакою» я мало замислювалася над життям людей з подібними особливостями.

Ця книжка – чудова можливість заглибитися у життя дитини, яка бачить світ іншими очима.

Крістофер Бун ходить до школи для особливих дітей. Він любить червоний колір і ненавидить жовтий та коричневий. Бо ці два останніх схожі на колір екскрементів. І якщо він бачить дорогою до школи п’ять червоних машин, то матиме надзвичайний день. Однак якщо трапляться п’ять жовтих, день видасться чорним.  

У нього є ручний щур Тобі, а ще він не любить доторків та галасливих місць. Це завдає неабиякого морального болю. Отож уявіть, як бути батьками дитини, яку не можна обіймати та цілувати. Та навіть з цієї ситуації батьки Крістофера знайшли вихід – обійми долонями, коли доторкалися пучками один до одного. Але не зважаючи на всю дивакуватість, Крістофер мав надзвичайні математичні здібності та любив космос. От ви можете вирахувати прості числа чи знаєте, як у домашніх умовах знайти білий шум або що таке сингулярність? А Крістофер знає.

Одного дня його життя змінюється. Він знаходить померлого сусідського пуделя. Герой, який звик жити за законами логіки й пояснювати все з цього боку, намагається знайти розгадку того, що відбулося. Крістофер уявляє себе Шерлоком Голмсом і починає розслідування. Опитує сусідів, збирає докази, будує версії і все ж знаходить убивцю. Ним виявляється дуже близька йому людина.

До речі, у романі все б і мало закінчитися на собаці (Крістофер їх обожнює), але далі сюжет розвивається у несподіваному напрямку.

Мама Крістофера, яка померла від серцевого нападу, надсилає йому листи з минулого. Уявіть, у якому стані опиняється хлопчина, коли дізнається правду. Або якого шоку завдає поїздка самотужки до Лондона, де купа людей, штовханина й небезпека.

Крістофер, який прекрасно розуміє свої особливості, прагне досягти чогось важливого. Він складає іспити вищого рівня, аби потім вступити до університету та стати вченим. Хороша, як на мене, мрія.

Про оповідача, або наратора. Як ви, можливо, здогадалися, розповідь веде сам головний герой. Речення короткі, чіткі й зрозумілі. Цікаво, що люди із синдромом Аспергера мало комунікують із людьми. Отож герой пише книгу ніби й для себе, але й для нас. А від того цікаво. Враження таке, що знайшов чиїсь таємні щоденникові записи.

Узагалі книга адресована підліткам. Але не вірте тому. Її прекрасно читати у будь-якому віці. Вона доступна, зрозуміла й легка. А ще круто такими книжками розбавляти позакласне читання у школі. У ній меншою мірою яскравий зразок того, що називається толерантність.

Чим ще корисний роман. Математичними задачами, вони там є у достатній кількості. Можна себе перевірити. А ще це практичний порадник для тих, хто стикався/стикається/може стикнутися із людьми, що мають будь-які види аутизму. Такі люди цікаві, з ними по-своєму весело й вони особливо особливі.