Такі враження просто необхідно зафіксувати в щоденнику Good library! Мені порадили заповнити анкету учасника конкурсу, який проводила Молодіжна секція УБА з іншими важливими людьми. Я це зробила. Літо минуло – настала осінь, і тут я розумію, що восени не все так сумно й меланхолійно. Тим паче, коли мова йде про фінал конкурсу «Молодий бібліотекар року 2017», у який я потрапила. Осінь, я тебе запам’ятаю.

«Я – це Юлія (з грецької – Пухнаста, Кучерява)». Такою фразою я розпочинала свій виступ уже в Києві. Далі мене запам’ятали як МС Кучеряшку, бо… а хоча, про це трохи згодом.

Що тут сказати? Велика зала, багацько бібліотекарів (вони були всю-ю-ю-ди), представницькі обличчя, моя дещо розгублена мармиза, презентація за презентацією, доповідь за доповіддю, моя мармиза вже дещо перелякана (як-не-як, наближалася мить виступу). Конференція УБА – річ важлива, тому впродовж серйозного засідання я відчайдушно намагалася проковтнути хвилювання, слухаючи стратегії розвитку бібліотечної справи на період до 2025 року. Це не заспокоїло. Але замислитися змусило.

А далі закружляв перед очима вихор: словесні двобої, смачні пиріжечки, чай, чай, чай, тістечка, пиріжечки, тривалі диспути, і бах – початок конкурсу.

Нас було п’ятеро і нам варто було говорити й показувати людям те, що мало справити певне враження. Один, два, три – і я пішла за кафедру. Мікрофончик, усе, як треба. Волоссячко поправила, і заговорила. Розказувала, що я та бібліотека зробили з одне одним, як я шаную божевілля своє та нашої команди, яким чином ми користуємося спільним безумством і таке інше. Мої незламні позиції, які я оголосила відразу – 1) до біса Сізіфову працю, розширюй корисну співпрацю 2) не товктися, як у ступі, щоб не втрапити в…халепу – наче припали до душі більшості. Чому такий висновок? Бо 1 місце, і все таке. Але й про те пізніше.

Отож, промовила я свої «кучеряві» висновки й очікування, познайомила лапідарно зі своїми колегами-неформалами (їхні обличчя гріли мою душу на слайдах), запросила бібліотекарів до нас у гості, і почала співати. Спочатку просто співала перероблену пісеньку Джулії Майклз ‘’Issues’’ на тему, типу:

Я так хворію.

Бібліожар.

І в голові весь час спалахує ліхтар.

То все ідеї, не можу спати,

І параною цю не хочу я долати.

Я так хворію. У-у-у-у.

Пісня закінчилася і почався реп, звісно, теж на слова мс Кучеряшки (це я). Але під музику моїх улюблених ‘’Twenty one pilots’’ (‘’Stressed out’’). Як можна написати реп? Головне, аби було, кому або ж чому його присвячувати. У моєму випадку, ішлося про Good library і ті можливості, які вона пробуджує у кожному з нас.

Круто, що всі схопили цю хвилю, яку я намагалася перенести зі Старобільска до Києва. І ще крутіше – ми надихнули інших. І нарешті. Голосування минуло – і я посіла 1 місце. «Молодий бібліотекар року» – так мене спочатку представляли незнайомим людям. Потім вже говорили, як мене звати :)

Я дякую всім безмежно. Так багато слів, обіймів та теплих побажань за два дні конференції. Незабутньо й вагомо.

Наразі я вдома, бачу рідні обличчя бібліотекарів, з якими проводимо разом чайні ритуали. Я – мс Кучеряшка або просто пані Юлія –  готова з цими людьми дертися далі. Приєднуйтеся, бо справа того варта :) Усім добра!

З любов’ю і «кучерявими» сподіваннями,

Юлія Дубова