Пітсбург – містечко у штаті Пенсильванія, США. Його населення – понад 300 000 тис. жителів. Колись воно потопало у смітті та мало непримітний потенціал. Сьогодні Пітсбург є економічним, культурним, науковим і транспортним ядром регіону. Проект «City50» («Місто50») – програма за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), що допомагає містам стати комфортними для життя центрами з розвиненою економікою.

Майк Старесініч – представник цього проекту, що подорожує окремими містами Донбасу, щоб дослідити їхні потреби та можливості. 

Який зв’язок? Майк Старесініч приїздив до міста Старобільськ і сьогодні провів у нашій бібліотеці справжній мозковий штурм для запрошеної молоді. Американського гостя цікавило таке питання – яким для нас є круте місто? Так, саме круте. 

Пітсбург, до речі, вже давно став таким. А може і нещодавно. З 2009 року в місті почався відчутний підйом економіки, бізнес успішно поладнав із громадськістю, незважаючи на помітну кризу в США. Чому так сталося? Як місту вдалося віддалитися на пристойну дистанцію від загрозливої позначки? З’явилася модель розвитку, де переважають драйвери – вправні керівники – економічного життя. Отже, економіка у місті підносилася завдяки розвитку освіти, де переважало зацікавлення в інноваціях IT-технологій, використанні штучного інтелекту. Наступна сфера, на якій зосередили увагу, – це охорона здоров’я. Спочатку Пітсбург сповістив світ ще у XX столітті про успішне випробування вакцини проти поліомієліту, а сьогодні є одним із передових центрів медичних досліджень. Далі місто зосередилося на новій інноваційній економіці. Пан Старесініч називає її креативною. У чому виявляється ця креативність дуже добре демонструє відео. Що тут сказати… Приготуйтеся побачити комфортне місто. Сльози щастя за жителів Пітсбурга з’явилися на очах у нас, у старобільчан. 

А тепер повертаємося до питання про круте місто? Майк Старесініч уважно записував наші відповіді. Що його зацікавило? Отже, коротко про наші уявлення файного міста:  Старобільськ, де завжди є вибір щодо освіти, роботи, розваг, відпочинку, самореалізації; це презентабельне місто, яке виготовляє свій унікальний продукт у будь-якій сфері життя. А ще є таке поняття як інклюзія, що позначає доступність. І тут мрійники-старобільчани підхопили хвилю всеосяжної доступності у місті для абсолютно кожного – людей з інвалідністю, батьків із дитячими візочками, людей похилого віку тощо. Це має бути місто, яке не виникає думок покинути. І крапка. Пан Старесініч сказане нами занотував. Як він потім пояснив, ці записи ввійдуть до загального звіту про відвідування міст Луганської області. Результат таких мандрів – розроблення плану дій із розвитку міста в рамках проекту. Тобто приїзд до Старобільська – це етап збору інформації. Наступний етап – прийняття рішення з боку USAID про подальшу долю проекту «Місто50». Бути чи не бути наступному приїзду американського гостя з пропозицією про співробітництво? Поки що це лише питання. 

А покинув нас пан Майк зі словами, що все в наших руках. Дякуємо за, сподіваємося, ефективну мотивацію!