У мене є багато рейтингів (напевне, як і в кожного книголюба). Один із них стосується найемоційніших книг. Колись давно я прочитала книгу Ремарка «На західному фронті без змін» і не змогла зупинитися – вона вразила мене в саме серце. Вона стала найчуттєвішою для мене. Але зараз не про Ремарка (читайте минулі огляди про нього тут: http://library.lg.ua/uk/article/411 http://library.lg.ua/uk/article/368). Сьогодні я розкажу про книгу, яка подібно до роману французького письменника, змусила мене вірити й плакати.

Це книга Ніка Вуйчича «Життя без обмежень». Про цього прекрасного австралійця не чув хіба що лінивий. Він людина-натхнення. Не маючи рук та ніг (Нік таким народився), він зумів стати не просто професійним надихачем, проповідником, але й великим доброчинцем.

У своїй книзі пан Нік розказує про своє життя: від народження до його теперішнього життя. Уявіть собі, як почувалися його батьки, коли народився Нік, як він зумів пристосуватися до життя в соціумі, що мусив перетерпіти від однолітків, як знайшов свій шлях?

У житті цієї людини було багато прикрощів: мама й тато спочатку боялися свого первістка, але не покинули його, діти постійно питали про його кінцівки, життя здавалося безбарвним, обмеженим, бо пан Нік почувався обмеженим.

Це книга не просто сильний мотиватор, автобіографія успішної людини, сім’янина, батька, християнина, мецената; це видання для тих, хто втратив надію, віру, заплутався у своєму житті, вважаючи його темним і безпросвітним…

Можна переказати зміст книги й усі доброчесності, зроблені Ніком Вуйчичем (від натхненних виступів у школах до безпосередньої матеріальної допомоги людям), але не можна передати словами того настрою, сильного хвилювання, захвату й віри, якими можна насититися, читаючи цю історію.

Подам для прикладу декілька цитат. Звісно, це лише мала частка думок, але все ж вони вселяють віру у свої сили, говорячи: «Життя без обмежень – це усвідомлення того, що тобі завжди є чим поділитися і полегшити тягар інших людей».

…найтяжче в житті – самих себе збагнути і своїми дарами поділитися з ближнім.

Мене створив Бог відповідно до власних планів, що їх Він мав тільки на мене. Не хочу сказати, що мені не потрібно удосконалюватися. Навпаки, я постійно намагаюся поліпшити себе, щоб успішніше служити Господові та світу!

Ніколи не псуй собі життя наріканнями на несправедливість і випробування, що випали на вашу долю. Ліпше подивіться вперед.

Головне в житті – віддавати.

Пам’ятайте: Бог допомагає тим, хто допомагає собі. Ви повинні й далі боротися за досягнення вищої мети і втілення власних мрій.

Настуня Літаш