Людина, про яку зараз хочеться розказати у сьогоднішньому огляді, напрочуд утаємничена та глибока. Отож, до вашої уваги творчість шведського письменника, драматурга Пера Лаґерквіста. Усе, що створене ним, наповнене невтомними пошуками відповідей на вічні питання про життя і смерть, добро і зло, гуманізм.

Його називають самобутнім радикалом. Символ, алегорія, міф – ось чим чарує нас, читачів, Лагерквіст. Про його життя та дитинство відомо не так багато. Але спогади та листи розказують нам набагато більше: чуттєвий, глибокий, самовразливий, ніжний…

Роман «Карлик» написаний у формі щоденникових записів карлика, що служить при дворі князя. Записи – аплікація думок, справ і злісних міркувань про герцога, герцогиню, придворних.

Герой – утілення усіх найжахливіших вад людини, він темна сутність усього двору.

Роман опублікований у 1944 році та є жорсткою сатирою на Гітлера і події Другої світової війни.

Усю його ганебність промовисто описав автор.

Проте я чув, ніби ми, карлики, походимо від іншої раси, ніж та, яка тепер населяє землю, тому вже народжуємося старими. Я радий, що належу до іншої раси…

Заразом автор словами карлика розмірковує над вічним.

Кохання смертне. І коли воно помирає, то починає розкладатися і може утворити ґрунт для нового кохання. Тоді мертве кохання живе своїм таємничим життям у живому, тож насправді в коханні немає смерті.