«Ти можеш бути зовсім іншим, ніж я», − пише один із авторів антології Штефан Офенбахер у своєму вірші. Квір-антологія «120 сторінок содому» зібрала письменників, художників, есеїстів сучасної ґей, лесбі, бі літератури. Що ж таке квір? Квір – це термін, що використовується для позначення будь-якої моделі, яка не відповідає традиційній поведінці та ідентичності.
Дійсно, збірка творів вийшла нестандартна, вона не вкладається у загальноприйняті рамки сприйняття не лише літератури…
Книга – це історії людей, які пережили приниження, чиєї смерті хотіли навіть близькі люди. Часом не просто хотіли, а «ненароком» її підлаштовували.
Для авторів – людина, її тіло – мистецтво, полотно, яке варте того, аби його споглядали. Можливо, для пересічного читача це дещо жорстка реальність, але через те вона привертає до себе увагу.
Письменники вбачають жорстокість світу у його невмінні сприймати інакших людей, роботи всіх однаковими.
Особливої уваги заслуговує поезія Ярослава Могутіна – письменника, фотографа з Росії, який уже більше 20 років живе у Нью-Йорку. Його поезія – відверті історії людини, над якою насміхалися через сексуальну орієнтацію. Але герой віршів сприймає все з гумором, оптимістично.
Червоною ниткою проходить споживацьке ставлення до людини, її почуттів та тіла. Тому, головна мета – надихнути людей боротися за свою індивідуальність, і, не зважаючи ні на що, оптимістично сприймати усі негаразди, посміхаючись в обличчя кривдникам.