До Старобільська 31 січня приїздив Вахтанг Кіпіані, історик, журналіст та укладач розсекреченої справи письменника-дисидента Василя Стуса. Модерував зустріч у Луганській обласній бібліотеці Сергій Жадан.
Так Кіпіані почав тур Луганщиною, зокрема до Білокуракиного, Нещеретового, Сєвєродонецька та Щастя. Історик розповів, що на Старобільщину його попросив приїхати Жадан, мовляв, «приїжджай до мене на Батьківщину».
Вільні місця в бібліотеці розлетілися через книгу «Справа Василя Стуса» – зібрані документи з шеститомної кримінальної справи, що зберігаються у Галузевому державному архіві СБУ. Книгу зі свідченнями, рішеннями суду, листами поета з в’язниці, спогадами його друзів надрукувало видавництво Vivat із загальним накладом на сьогодні в 35 тисяч примірників. Зараз книга вже містить таку собі «примітку» від Дарницького районного суду. Це «Рішення іменем України» про те, що в книзі порушуються особисті немайнові права народного депутата від ОПЗЖ та колишнього адвоката Василя Стуса Віктора Медведчука. Vivat подали скаргу до Київського апеляційного суду, засідання в якому відбудеться вже 19 лютого.
На зустрічі Кіпіані прокоментував кожну тезу рішення Дарницького суду, зокрема «и була можливість у Стуса обрати менше зло», «Чи вбивав адвокат Медведчук поета Стуса?», «…Медведчук на суді визнав, що всі «злочини», нібито вчинені його підзахисним, заслуговують на покарання». Відтак сьогоднішній суд зобов’язав Кіпіані та видавництво видалити з відповідних розділів книги інформацію про Віктора Медведчука.
«Чи адвокат Медведчук міг врятувати Стуса? Ні, не міг. Але міг бути людиною. Він, Стус, був йому байдужий (Медведчуку). Тому, це історія про те, що він знає, яким нікчемним він тоді був», – говорить історик.
Старобільчани спитали, якою ж була мета цієї книги від самого початку. Кіпіані наголосив, що це вічна книга на згадку Стуса-громадянина. «Її мета в тому, щоб ми говорили про Стуса і його середовище. Вони всі, дисиденти, різнокаліберні, але всі великі. Цінувати момент особистісної й громадянської свободи важливо».
Після майже двох годин розмов до Кіпіані підходили фотографуватися, отримати підпис на щойно купленій книзі, а студенти оточили зі своїми заготовленими питаннями. Бібліотекарі припустили, що ймовірно Кіпіані з командою все ж запізнилися на наступну зустріч у Білокуракиному.
Пресцентр Good library