Бій під Крутами досі викликає суперечки. Особливо важко вчителям. Бо ж як розказати дітям про столітні події? Сучасна шкільна програма не рясніє інформацією. Її не вистачає навіть на повноцінний урок.

Разом наповнили мініметодичку всім необхідним. Почали з мітів, що оповили павутиною факти. А це кількість загиблих / учасників бою / розстріляних більшовиками /узятих у полон. Із цим розібралися завдяки документальному фільму.

Учасники говорять, що сьогочасна ситуація на Сході України перегукується із подіями 1920-х років. Цікаво, що інформаційну війну Українська Народна Республіка проти Радянської Росії програла.

Разом поставили лайк обраній документалці. Дітям дивитися варто. Пані Жанна Нагибіна, вчителька історії, розказала, що подібні стрічки варто показувати дітям. Але слід постаратися не перенавантажити з аналітичними тезами, якими часто усіяні такі фільми. Порада від бібліотекарів – ставити часто на паузу і розтлумачувати важкі для сприйняття фрагменти.

Докинули думок, як працювати зі студентами. Пан Олександр Набока, викладач ЛНУ імені Тараса Шевченка, розвіяв хибне уявлення, ніби студентів спеціально послали на загибель. А ще наголосив, що бій під Крутами не варто сприймати як національну трагедію.

Заповнили методичний кисневий балон дослідженнями пані Людмили Кушнір, співробітниці Луганського обласного краєзнавчого музею. Вона представила матеріали про Семена Лощенка. «Це уродженець Луганської області, який брав участь у бою під Крутами. Ми маємо інформацію, що він жив у Німеччині. Помер 1960 року. Має нащадків. Зараз збираємося надсилати власні напрацювання до Інституту національної пам’яті. Бо на їхньому сайті життя Лощенка закінчується 1945-м роком. А далі – доля невідома».

Насамкінець обмінялися лайфгаками роботи із школярами та студентами:

Пресцентр Good library