Моторошні привиди реформи децентралізації кружляють над бібліотеками з 2014 року. Бу-у-у. Жахаєтесь? А ми – ні! Адже вміємо поводитися зі страховиськами. До того ж, місцеві вибори, що відбулися от нещодавно, 25 жовтня, нарешті розставляють усі крапки над «і». Так, остаточно сформується карта об’єднаних територіальних громад. Але доля бібліотек у цих умовах лякає не гірше примар… Три крапки для драматизму.

Тож треба, наче мисливцям за привидами, розбиратися із власними страхами. Протягом жовтня цій меті присвячували два семінари з директорами установ. Обговорювали важку тему переходу бібліотек до ОТГ. Звичайно, усталений порядок кожному бібліотекарю припав до душі. А зміни викликають дрижаки. Тому питань від занепокоєних колег сипалось багато: «Що було б, якби…». Good library не докоряє й не дає туманних відповідей. Перспектива така: з’являється новий орган самоврядування, який має право вирішувати майбутнє бібліотек у межах чинного законодавства.

Заради безхмарного життя бібліотекарів і відбувся перший семінар. Говорили про такі актуальні речі, як:

- нормативні документи Міністерства культури та інформаційної політики України, методичні поради від ВДІО Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого (ознайомлення з ними детальне й обов’язкове);

- дієві алгоритми передачі бібліотечного майна у нову власність;

- особливі правила формування штатного розпису тощо.

Надважливою для дискусії стала проблема збереження статусу бібліотеки у громаді. Як зазначила голова Луганського обласного відділення УБА, Інна Павлівна, відстоювати інтереси бібліотек у новостворених громадах повинні самі бібліотеки. Ба більше: «В області є позитивний досвід співпраці публічних бібліотек із керівництвом новостворених ОТГ. Це установа з Марківського району».

Зрозуміло, що саме працівники закладів мають висловлювати думку про те, ким вони є, і яка їхня роль для суспільства. Говорити треба чітко і відверто.

Адже якщо нові представники влади в ОТГ професійно віддалені від специфіки бібліотек, то вони просто не зможуть допомогти. А тоді мимоволі згадується вислів: «Спасіння потопальника – справа рук самого потопальника». Еге ж.

Шквал питань від першого семінару – привід для проведення другого. Цього разу запросили ще й представників відділів комплектування. Бо саме на їхніх плечах передача фондів.

На другому семінарі зачіпали такі теми:  

- що робити, якщо частина бібліотечної системи відходить до різних ОТГ;

- як не звихнутися від інвентаризації і переінвентаризації;

- як обрати та відстояти нову структуру бібліотеки.

Другі збори проходили в шаленій полеміці, адже дискутували за болючим питанням – як довести керівникам громади, що ми, бібліотеки, важливі?.  Спільними зусиллями дійшли згоди: треба згадати економіку. Тому говорили про розрахунок економічної цінності бібліотечних послуг. Наразі вони безкоштовні, але уявіть, скільки б коштували, якби доводилося платити за них гроші? Ми зберігаємо для відвідувачів неабиякі суми. Хіба це не аргумент на нашу користь? Пані Інна говорить, неначе в рупор: «Навчіться говорити цифрами!». Звідси й прохання якнайшвидше прочитати методичні поради щодо «Соціально-економічної цінності бібліотек», аби перестати нарешті лякатися змін.

Пресцентр Good library