Після прочитання цієї книги хочеться переосмислити вчинки героїв, спробувати виправдати кожного, а найголовніше – очиститися від усього того бруду людського існування, огиди та жорстокості. Герої «На запах м’яса» звичайні українці, народжені в різних умовах. У кожного свій арсенал життєвих випробувань, з якими доводиться жити, або ж навпаки – життя здається пасткою, у якій більше немає сил знаходитися. Більшість героїв керуються фрейдівською теорією: м’ясо необхідне, щоб перемогти голод та задовільнити тіло. Безупинні турботи в рідному містечку, тихе життя в Лупиному хуторі, кар’єра та постійний рух уперед у столиці, утеча до іншої країни – кожен герой опиняється перед вибором. Та чи буде він урешті правильним?
Гроші, шмотки, кар’єра – фігня! – казав. – Спершу себе сотвори... Пізнай світ, людей, традиції, історію, культуру, щоби знати, де ти є посеред них. Лети легкою пташкою, бо бід немає. Їх придумали люди...
Зворотній бік медалі світлого життя. Ти народжений для того, щоб жити, але нехтуєш своїм життям, а воно, у свою чергу, нехтує тобою. І все тому, що ти зі сталевим поривом намагаєшся весь час схопити фортуну за хвіст, знайти свої місце під сонцем. Зрада, жорстокість, лицемірність, егоїзм і ще раз зрада – цей бумеранг підхоплює тебе чимдуж. Ти прагнеш лише одного – м’яса. І в цьому бажанні ти втрачаєш себе. Мить порятунку була, але непоборний інстинкт зробив своє. Ти – це безліч людей, і разом із тим, індивідуальність, скорена, утрачена в буденності. Ти – це герої Люко Дашвар. У кожного власна філософія і власний вибір.
Особистості не проростають під ковдрами.