Юна Ізабель Річардсон спалила свій будинок, і зникла. Ця подія ще довго не забудеться в Шейкер-гайтcі. Шейкер – таке собі ідеальне містечко для ідеальних людей, в якому, ну звісно ж, усі мріють жити. Про пожежу говоритимуть без особливого подиву. Скажуть − вона ж несповна розуму, та Ізі, чого ще чекати! До того ж, у них досі залишатиметься ще одна тема для пліток – судовий процес, присвячений долі маленької Мірабель/ Мей Лін. З ким мала залишитися дитина: з біологічною матір’ю Бебе Чоу чи з подружжям Маккалов?

Наймолодша дочка містера та місіс Річардсон, Ізі, завжди вирізнялася ексцентричністю. Та разом з тим – була доброю прибічницею справедливості, що помічав не кожен.

То чому ж сталося саме те, що сталося?

Можливо, ця історія розпочалася, коли Елен Річардсон здала в оренду квартиру загадковій фотографині Мії Ворен та її чарівній донці-підлітку Перлині. Перлина добре порозумілася з усіма дітьми Річордсонів: зі старшими Лексі та Тріпом, з однолітком Муді, та й з Ізі конфліктів не мала.

А можливо, історія почалася значно раніше, коли юна Елен переконала себе, що має план на все життя, − хоче мати успішну кар’єру, жити в повному комфорті у великому затишному будинку з чоловіком та купою дітей. І звісно ж, впевнена, що цього хочуть усі, бо й бажати більше нічого. На противагу їй десь у Пенсильванії зростала дивачка Мія, яка витрачала всі кишенькові гроші на плівку або кращу камеру. Вона так і не змогла пояснити батькам, що таке експозиція, перспектива, фокусна відстань або навіщо сфотографувала старий іржавий міст. Єдиною близькою для Мії людиною тоді був її молодший брат.

Студентські роки першої – цілеспрямоване сходження на п’єдестал журналістської кар’єри. Студентські роки іншої – виборення можливості навчатися у Нью-Йоркській школі мистецтв, не розраховуючи на фінансову, або навіть моральну, підтримку батьків. Працювала на декількох роботах, щоб сплатити за своє навчання, бо обрала «неправильну» професію.

Як бачите, оповідь ведеться у декількох часових площинах. У теперішньому, коли найстаршій донці Елен, Лексі, вже виповнилося 18 років. І вона, як і її брати та сестра, мають немало спільного з п’ятнадцятирічною донькою Мії – особисті таємниці.

Більш далеке минуле – дитинство Мії. І ще одна важлива часова гілка – життя Мії у Нью-Йорку.

Зараз, коли Мія та Елен вперше зустрілися тут, в Шейкер-гайтсі, їхній світ зміниться назавжди.

Немало важливих життів, переплетено в минулому й теперішньому. І тільки всі вони у сукупності зможуть дати відповідь на наші питання.

Селесте Інґ торкається напрочуд складних проблем. Таких як сурогатне материнство, усиновлення, аборт… Також смерті рідної людини, підліткового кохання, поверховості суджень. Історія частково про те, хто може називатися матір’ю. Сурогатне материнство як спосіб заробітку? Це ніби продаж своєї дитини. Можна при цьому запевняти себе, що рятуєш хороших людей від мук самотності, робиш добру справу, даруючи те, про що вони давно мріяли, віддаючи частину себе. Усю себе.

Таємниці минулого часто занадто міцно тримаються за теперішнє і готуються кинути виклик.

Заразом, історія також про мистецтво як спосіб самовираження, що не потребує пояснень, а лише відчуття. Натхненний образ Міїної творчості − цінна прикраса сюжету.

«…з портретами така штука – людям треба показувати їх такими, якими вони хочуть себе бачити. А мені більше подобається фотографувати їх такими, якими бачу їх я».

Роман у моєму сприйнятті дещо нагадує за настроями та тематикою книги Джоді Піколт або Ліян Моріарті. Це той випадок, коли до останнього не знаєш, чого чекати. Або думаєш, що все зрозуміло, усвідомлюючи з часом, – це зовсім не так. Певно саме завдяки такій якості на основі роману було створено міні-серіал.

Це, так би мовити, не «дослівна» екранізація. У серіалі є свої несподівані акценти та трохи інше бачення. Тому подивитися серіал замість читання книги – не варіант точно. Я почала з книги, порівняла із серіалом – не пошкодувала.

«Маленькі пожежі всюди» – якщо перекласти назву роману дослівно. Це все про вогні всередині нас. Про пожежі позаду кожного, хто вирішив щось змінити.

Розпочавши читати «Усюди жевріють пожежі» Селесте Інґ, зупинитися мені було важко. Чого бажаю і вам. Нехай вона прикрасить вашу осінь!

Лише обачніше із сірниками.

Хочете більше питань і, звісно що, відповідей за цим романом? Тоді запрошуємо прочитати рецензію на книгу від Readmodo.